| У цей складний для всіх нас час діти потребують особливої уваги. Що робити батькам? - Не панікувати, бути терплячими
- Спостерігати за дитиною
- У разі виявлення факторів, які зазвичай не є притаманними дитині, звернутися до спеціалістів
- Турбуватися про себе, зберігати спокій. Діти «зчитують» ваші емоції, відчувають ваше ставлення.
У дітей майже всіх вікових категорій спостерігається регресивна поведінка: діти вередують, не виконують домовленостей, не дотримуються режиму, втрачають деякі набуті навички. Дані прояви поведінки в умовах надзвичайної ситуації є нормальними. Перш за все – безпека та виживання. При нормалізації ситуації все можна буде відновити. Вікові особливості. 0-3 роки
Діти в цьому віці під час стресу можуть бути дратівливими, плакати, виявляти надокучливу або агресивну поведінку. Вони бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів та потребують фізичної близькості батьків. Під час воєнних дій потрібно забезпечити присутність батьків та тактильний контакт. 4-6 років
Такі діти під час стресу найбільше відчувають безпорадність, безсилля та страх розлуки. У своїх іграх вони можуть відображати реальну ситуацію, чи, навпаки, відмовлятися визнавати реальність: заглиблюються в себе та не бажають спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони дуже бояться розлучитися з батьками, тому насамперед потребують безпеки. 7-10 років
Для цього віку характерні почуття провини, неспроможність, «зацикленість» на подробицях події, фантазії, в яких дитина бачить себе «рятівником». Для дитини страшно втратити те, до чого вона звикла. Вона важко звикає до нових умов, боїться смерті та ставить питання з цього приводу, добре розуміючи загрозу, може переживати страх і думати про майбутнє. З такими дітьми треба обговорювати події, які викликають переживання. 11-13 років
Наближення до підліткової кризи – один із самих стресових періодів в житті дитини. Для поведінки в цьому віці характерні дратівливість, жах, депресія. Діти можуть поводитись агресивно й не приймати правила. Для них страшно втратити життя, близьких, дім, звичний спосіб життя. В цьому віці підлітки розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але незначний власний досвід викликає тривожність. Дорослим слід відверто говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. 14-18 років
В цьому віці підлітки виявляють найбільш небезпечну поведінку. Вони бояться втратити себе, своє становище, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки «стає на ноги», а звичний світ руйнується. Дорослим не слід заохочувати підлітка брати на себе роль «дорослої людини». З ним потрібно ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знижувати емоційну напругу, дати можливість бути самим собою, природньо висловлювати свої переживання та не втрачати емоційний контакт. |
