Комунальний заклад "Середня загальноосвітня школа №19" Кам'янської міської ради


запам'ятати

 




Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "ХАІ"

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія
HotLog

Сторінка здоров'я

  ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ - АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ СІМ’Ї

        Здоров’я дітей – соціальна цінність, невід’ємна частина суспільного багатства, а тому формування здорового способу життя, культури здоров’я розглядається як справа державної ваги, глобальне завдання суспільства, школи, сім’ї, самої дитини.

        За оцінками фахівців, близько 75% хвороб у дорослих є наслідком умов життя в дитячі та молоді роки. Незадовільний стан здоров’я молоді може знижувати рівень національної безпеки, економічні, інтелектуальні та духовні ресурси розвитку суспільства.
       На перших етапах розвитку дитини у формуванні мотивації на ведення здорового способу життя, культури здоров’я значна роль належить саме сім’ї.
Важливим завданням батьків є виховання психічно, фізично та духовно здорової особистості. Розвиток і вдосконалення культури здоров’я сім’ї є одним з основних напрямків зміцнення здоров’я і формування культури здоров’я дітей різного віку. Саме в сім’ї складається розуміння значення фізичної активності, раціонального харчування, дотримання режиму дня, виробляється імунітет проти шкідливих звичок, відбувається залучення дітей до загартовування та вироблення у них ціннісного ставлення до здоров’я як найвищої цінності. Завдання батьків полягає в тому, щоб, використовуючи можливості дитячого організму і психіки, формувати в дітей мотивацію до ведення здорового способу життя, підтримувати його фізичними вправами, моральною
поведінкою.
      Рівень культури здоров’я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх. Люди, які мають високий рівень культури здоров’я, майже ніколи не хворіють, не мають шкідливих звичок, раціонально харчуються, загартовуються, ведуть активний спосіб життя. Отже, виховання культури здоров’я  повинно починатися з першого року життя дитини в сім’ї і продовжуватися в дитячому садочку і школі.
      Сім’я є первинним соціальним інститутом, який володіє потужним виховним потенціалом. Однак не у всіх сім’ях процес виховання протікає педагогічно правильно і з хорошими результатами. Чудово, коли в сім’ї розумно поєднується як батьківський, чоловічий авторитет, так і щира материнська ласка, турботливість бабусі і виважена мудрість дідуся.
        Здоров’я дитини насамперед залежить від стану психіки. Пригнічена психіка позбавляє дитину душевного комфорту, викликає тривожність, занепокоєння, страх тощо. Поспостерігайте за стосунками дорослих і дітей і побачите, що дорослі без кінця висловлюють незадоволення дітьми з різних причин, намагаються керувати дитиною, підкоряти своїй волі, бажанням. Такий спосіб спілкування викликає протест дітей, який виражається в капризах, плаксивості, впертості. Емоційно-вольова сфера перебуває в напруженні. Пригнічений малюк частіше хворіє.
       Уявлення про товариськість, справедливість, добро, яке діти отримують в першу чергу в сім’ї, а потім під час навчання в школі, не завжди стають дієвим регулятором їхньої поведінки і взаємин. Діти знають, що потрібно бути добрими, справедливими, проте часто не розуміють, як поводитися в тому чи іншому життєвому випадку.
       Загалом уявлення дітей про мораль багатша і правильніша, ніж їхня поведінка. Їх особистий досвід обмежений, вони не часто самі розв’язували проблеми взаємин у групі чи колективі.
        Особливо на духовний і психічний стан дитини впливають взаємини в сім’ї між батьками, між батьками та дітьми, між батьками та іншими членами родини. Які моральні та духовні цінності продукує сім’я, чи виховують батьки у дітей такі загальнолюдські моральні цінності як доброта, чесність, чуйність, альтруїзм та ін..
       Дорослі дуже часто значною мірою обмежують свободу дитини, пригнічують природні потреби та втручаються в фізіологічні процеси організму. Відсутність свободи і самоорганізації – неприродний стан організму. Ми часто забуваємо, що людина – частина Природи, тісно з нею пов’язана. Відрив від неї, порушення її законів спричиняють хворобу. Слід повернутися до природного розвитку, вивести життя дитячого організму на режим саморегуляції.
      Неабияку радість приносить дітям рух і гра. Адже з цього починається активне пізнавання світу: руками, ротом, кожною клітинкою тіла. І відчути найприємніше допомагає, насамперед, мама.
   Відомо, що маленька людина дуже діяльна. Інколи вона надмірно захоплюється, тому потрібно її забави перенести у спокійніше русло, вжити запобіжних заходів, але в жодному разі не обмежувати рухливість. Часто ідеальними вважають тихих, малорухливих дітей, яких неусвідомлено називають вихованими. Звичайно, вони дуже «зручні». Але невиправною втратою для їхнього здоров’я і розвитку повертається така «зручність» батькам. Дорослі не повинні перешкоджати розвитку самостійності у дитині.
      У процесі занять можна навчити дитину керувати тілом і краще контролювати рухи. Завдяки цьому пізнання нового стане для дитини безпечнішим. Але батьки повинні бути завбачливими і пам’ятати, що інколи і 40 хв. занять для малечі мало, а інколи 15 хв. – достатньо. Є дні, коли дитина взагалі не хоче нічим займатися. У таких випадках не треба примушувати її сприймати те, до чого вона не прагне або не готова. Це захисна реакція організму, оскільки малюки знають, коли їм потрібно відпочивати, і, буває, «лінуються» кілька годин або день-два. У ці періоди вони, як правило, повторюють засвоєне. Все залежить від типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я і рівня фізичного розвитку.
        У вихованні дітей не можна недооцінювати той факт, що рухи є основним джерелом радості, а радість відіграє велику роль у роботі серцево-судинної системи.
       Для підвищення стійкості організму дитини необхідне загартовування природними факторами – повітрям, водою, сонячними променями. Методика загартовування вимагає дотримання чотирьох основних правил, які засновані на фізіологічних закономірностях: індивідуальному підході, поступовому збільшенні загартовуючого чинника, систематичності і безперервності проведення загартовуючи процедур, різноманітності засобів загартовування.
         Вагоме значення при формуванні культури здоров’я дітей у сім’ї необхідно приділяти вихованню у дітей гігієнічних умінь та навичок, дотримання режиму дня, що має важливе значення у збереженні та зміцненні здоров’я.
         Важливим аспектом формування культури здоров’я є культура харчування. Для кожного вікового періоду необхідна своя особлива формула харчування, яка визначається особливостями обміну речовин, адаптації до їжі в міру біохімічного дозрівання, росту і розвитку. Сучасні наукові дані свідчать про те, що недостатнє або надмірне харчування в перші місяці життя слід розглянути як чинники ризику для здоров’я в майбутньому: проявів ендокринної та нервової патології, алергії, ожиріння, ішемічної хвороби серця, хронічних захворювань травного каналу та інші.
       Більшість цих хвороб пов’язані з нераціональним харчуванням та порушенням режиму харчування.
Тому необхідно з самого раннього віку привчати дітей до культури прийняття їжі, режиму та збалансованого харчування.
       Значну роль відіграє сім’я і у формуванні культури статевої поведінки. Цілком зрозуміло, що сім’ї, як і окремі люди, різняться між собою рівнем культури міжстатевого спілкування, поглядами на взаємини чоловіка і жінки в шлюбі і дошлюбному житті. Можна помітити, що факти статевої «розпусності» дітей здебільшого тісно пов’язані з моральними цінностями батьків, особливо в так званих кризових сім’ях. П’яниця, дебошир батько або мати, яка веде аморальний спосіб життя, – далеко не кращі приклади чоловічої і жіночої поведінки для дітей. Одержані в дитинстві та підлітковому віці такі еталони «мужності» та «жіночності» нерідко копіюються у всьому подальшому житті. Адже найперше соціальне середовище – сім’я – істотно впливає на формування стійких уявлень, зокрема, про рольові функції чоловіка та жінки.
         Сучасні підлітки та молодь виховуються в складній соціально-економічній ситуації. Значний вплив на формування світогляду і статевої поведінки молоді мають ЗМІ, які заохочують молодь, а особливо підлітків, до шкідливих звичок, відзначається негативний вплив порнографії у багатьох інформаційних полях, в тому числі пропаганда сексуального насильства. В наш час вживання алкоголю в різних його іпостасях (пиво, вино, горілка, ром-кола і т. п.), наркотичних речовин (серед школярів переважає куріння коноплі, вживання трамадолу і маріхуани), а також і тютюнопаління стали патологічно необхідними атрибутами проведення вільного часу молоді. Вживання алкоголю і тютюнопаління стало майже сенсом життя серед значної частини підлітків і молоді. Нікотин, що його містить цигарковий дим, негативно діє на репродуктивну систему як жінки, так і чоловіка. Особливо шкідлива його дія на підлітковий організм через різні ураження внутрішніх органів.
        Саме тому важлива роль сім’ї у виробленні у дітей «імунітету» проти шкідливих звичок. І тут виховним потенціалом служить власний приклад батьків, їхнє ставлення до свого здоров’я.
       Єдність виховних впливів дорослих членів сім’ї на дітей – одна з найголовніших запорук їхнього морального розвитку, становлення характеру, формування високих людських якостей, збереження як фізичного, так і психічного здоров’я, формування високого рівня культури здоров’я.

 

 

 

РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ У ФОРМУВАННІ  ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

                                   ТА ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ

 

        З кожним роком в Україні погіршується стан здоров'я дітей та підлітків.

За інформацією Міністерства освіти і науки України, Українського НДІ

охорони дітей і підлітків негативні зрушення виражаються вже не у відсотках, як це було у 60 –70-х роках ХХ ст., а в багатократному збільшенні частоти захворювань ( у 3,5-10 разів більше).

       Державна програма "Освіта" (Україна XXI століття)," "Національна

доктрина розвитку освіти України у XXI столітті" визначили стратегічним

завданням освіти виховання освіченої, творчої особистості, забезпечення

пріоритетності гармонійного, всебічного розвитку людини, становлення її

духовного, психічного і фізичного здоров'я. Це означає, зокрема, досягнення

якісно нового рівня змісту освіти, який має бути приведений у відповідність до сучасних і перспективних потреб особи і суспільства.

       Обов'язковим компонентом нової системи національної освіти мають

бути знання про формування, збереження і зміцнення здоров'я,

гігієнічне виховання населення, особливо молоді. Цей компонент зробить можливим врахування принципово нових, валеологічних вимог до всього змісту освіти, формування валеологічної свідомості учнівської молоді, культури здоров'я особистості, яке включає в себе фізичні, психічні, духовні та соціальні складові.

        Небезпечною тенденцією в останні роки є стрімке погіршення здоров'я

учнівської молоді, що становить реальну загрозу вимирання народу України.

Серед об'єктивних причин різкого зниження рівня здоров'я -глибока соціально-економічна криза, глобальні проблеми, слабка матеріально-

технічна база системи охорони здоров'я. Важливе місце серед цих причин посідає санітарно-гігієнічне невігластво значної частини населення, особливо молоді, відсутність у значної частини людей пріоритету здоров'я та мотивації вести здоровий спосіб життя як провідного чинника збереження та зміцнення здоров'я. Фундамент здоров’я людини закладається в дитячі роки щев періонавчання в школі. Тому перед школою і учителем стоїть дуже важливе

завдання - закласти у свідомість учнів основи знань про свій організм та

розуміння необхідності підтримувати його в належному стані, тобто

сформувати у дітей уявлення про здоровий спосіб життя і прищепити основні

гігієнічні навички. Саме тому, гігієнічне навчання і виховання учнів як найбільш ефективні методи профілактики повинні стати невід'ємною частиною навчально - виховного процесу в школі. Але для того, щоб виховати у дитини дієві навички здорового способу життя, свідомого дотримання правил особистої гігієни та психогігієни, учителю необхідно самому володіти ґрунтовними знаннями гігієни дітей та підлітків, зокрема гігієни навчання та виховання, гігієни праці, гігієни будівництва шкіл та дитячих установ, гігієни фізичного виховання.

          Сучасні загальноосвітні навчальні заклади мають стати джерелом

формування у дітей здоров'я, виховання в них відповідних звичок та навичок. У цьому плані особливого значення набуває професійна діяльність учителя,

спрямована на вирішення вищезгаданих проблем (С.В. Русова, М.І. Пирогов,

Х.Д.Алчевська, А.С. Макаренко, В.О.Сухомлинський та ін.).

        Значну увагу питанням виховання здорового способу життя приділяв М.І. Пирогов у своїх педагогічних працях « Питання життя», він пропагував ідею загальнолюдського виховання, формування « істинної людини ».

Можливість вирішення низки спільних проблем у формуванні фізично

сильної, вольової, дисциплінованої особистості за допомогою фізичного

виховання вбачав А.С.Макаренко, практична діяльність якого в цій галузі мала значні успіхи.

Важливу роль у вихованні здорового способу життя відіграє методика

роботи « Школа під голубим небом» В.О.Сухомлинського, суть і зміст якої

славетний педагог розкрив у праці « Серце віддаю дітям»:

 « Здоров’я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум. Твоє

здоров’я в твоїх руках...» - писав В.О. Сухомлинський. [5,С.619]

      Дослідження науковців В.С.Язловецького, 1995, 1998; М.Kobza, 1998

відмічають, що стан здоров’я молоді України, Росії, Польщі та інших країн

погіршується.

     Всі ці факти спонукають науковців до негайного вирішення проблеми здоров'я сучасного молодого покоління.

      Н.В.Панкратьєва, В. Ф. Попов, Ю.В. Шиленко доводять у своїй праці, що

сучасному молодому поколінню необхідно вірно сформувати точку зору щодо власного стану здоров'я. Вони стверджують, що особистість повинна займатися самопізнанням з метою самовдосконалення, все це повинно збуджувати « гострий інтерес» до проблеми особистісного здоров'я.

     Автори дають визначення поняттю «здоров'я», як здібності людини до

оптимального фізіологічного, психологічного та соціального існування,

підкреслюючи аспект щасливого існування, фізичного і психічного, а не тільки відсутність хвороб та фізичних недоліків.

      Проте  не всіма дослідниками порушується весь спектр пи

тань, які в цьому відношенні може вирішувати учитель. В основному їх зводять до таких основних напрямків:

  а) виховання у дітей стійкої мотивації на здоров'я та здоровий спосіб життя;

  б) проведення санітарно - гігієнічної оцінки і контролю організації, змісту і технологій навчального процесу;

  в) організація роботи з оздоровлення учнів у навчальному та виховному процесах.

   Основною метою освіти єстворення умов для розвитку і саморозвитку

учнів, виховання умінь приймати самостійні рішення, оволодівати новою

інформацією, використовувати отримані знання в практичній діяльності і

особистому житті. Сучасний учитель має орієнтуватися не на групу, клас, а на конкретну особистість. Беручи до уваги всі вищезгадані напрямки діяльності учителя, важливо  загострити увагу і на інших, не менш важливих, на наш погляд:

  а) побудова навчального процесу у відповідності із завданнями гуманістичної освіти;

  б) створення здоров'язберігаючого освітнього середовища;

  в) формування у школярів загальної культури і зокрема її невід'ємної частини - культури здоров'я;

  г) формування і забезпечення здоров'я учнів. Педагогічна діяльність

повинна мати гуманістичну спрямованість як головну умову для всебічного,

гармонійного розвитку майбутньої людини, тобто завданням педагога має стати така організація діяльності, яка б не тільки освічувала і навчала іншу людину, але в певній мірі передбачала виникнення конфліктів і незгод з навколишнім світом і всередині самої людини.

   Одним з принципових завдань освіти має бути створення умов для

максимально повної реалізації кожної людини. Для цього перш за все слід

провести діагностику дитини за генотипічними і фенотипічними ознаками, що дозволить побудувати індивідуальну освітню програму і методику навчання, яка передбачає самореалізацію - максимально повну і з найменшими затратами здоров'я і часу.

    Нині освітнє середовище школи є одним із найсерйозніших факторів ризику здоров'я школярів. У зв'язку з цим її оптимізація є важливим завданням освіти в цілому і учителя зокрема.

    Проблемами шкільної освіти є регламентація завдань для самостійної роботи, форми організації уроку, які супроводжуються моторно -інактиваційною позою учнів з усіма наслідками для здоров'я, які властиві

гипокінезії, та багато інших. Тому, в першу чергу, слід формувати загальну

культуру учнів і її невід'ємну частину - культуру здоров'я. Роль учителя тут є також визначальною. Вона полягає у формуванні життєвих пріоритетів, виховання культури спілкування і культури міжособистісних стосунків, культури статі і етикету, етнічних і регіональних традицій тощо. Форми і засоби можуть включати різноманітність можливостей його професійної діяльності: навчальну, позакласну, позашкільну роботу, роботу з батьками.

    Організаційна робота учителя полягає в ознайомленні кожного року з

результатами медичного огляду школярів і врахування їх у навчальній і

виховній роботі; допомога у проведенні психолого - фізіологічного тестування  індивідуальних особливостей і рівня здоров'я дітей; допомога їм і батькам у побудові раціональної ї здорової життєдіяльності; координацію роботи з формування і забезпечення здоров'я з іншими учителями.

    В той же час слід пам'ятати, що виховати здорову людину зможе лише

здоровий педагог, з досить високим рівнем культури здоров'я. Адже мова іде

про формування духовно - морального компонента здоров'я людини поряд із

соматичним, фізичним і психічним. Учитель загальноосвітньої школи є

ключовою фігурою навчально - виховного процесу, ефективність якого

визначається не тільки професійною компетентністю педагога, але багато в

чому залежить від його власного фізичного благополуччя, ставлення до свого

здоров'я і здоров'я учнів.

   Тому, виховання відповідального ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок та засад здорового способу життя, зміцнення фізичного і психічного здоров'я дитини є одним із пріоритетних завдань освіти.                      

 

 

 

Список

рекомендованої  вчителям та батькам літератури по формуванню здорового способу життя

дитини

 

 

     1.    ВІЛ-інфіковані - серед нас... // Відомості.-2000.-28 вересня.-с. 2.
     2.    Гулько В. Ще раз про шкідливість куріння // Армія України.-2001.-24 травня.-
с. 8.
     3.    Ейфорія може закінчитися смертю:  Наркоманія // Вечірня газета.-2000.-21 квітня.-
с. 12.
     4.    За   лінією,  де темрява: Методичні рекомендації /ОЮБ ім. О. Бойченка.- Кіровоград, 1998.-13 с.
     5.   "Кайф" і молоде покоління [Про наркотики] // Валеологія.-2000.-№4.-
с. 14-16.
     6.    Коваль Л. СНІД: мобілізація зусиль - вимога часу // Урядовий кур'єр.-2001.-13 січня.-
с. 11.
     7.    Копотієнко С. Наркоманія поширюється. Що робити? // Народне слово.-2001.-З квітня.-
с. 4.
     8.   Лобода Ю.М. Про шкідливість алкоголю: Бесіда // Позакласний час.-2000.-№26-27.-
с. 33-43.
     9.   На обліку чимало. А що поза ним?... [Наркотики, наркобізнес, статистичні дані станом на 01.01.2001 р.] // Київський вісник.-2001.-
6 березня.- с. 2.
     10.  Признаки употребления наркотиков подростком // Воспитание школьников.-2000.-М.-
с. З8-43.
     11. Суржик О. Молодь, яка вибирає "травку": Наркоманія // Дзеркало тижня.-2001.-З березня.-
с. 14.
     12.  Технології превентивного виховання школярів: Практичний посібник.-Рівне: "ЮЛАТ", 1999.-152 с.
     13. Шевченко С. Шкідливі звички шкільної молоді (До проблеми оздоровлення нації) // Рідна школа.-2000.-№2.-
с. 19-22.
     14.  Ягодинський В. Н. Школяру про шкоду нікотину і алкоголю.-М.: 1985.-197 с.

      15.  Будьмо здорові " сайт про здоровий спосіб життя

       16. Що таке "здоровий спосіб життя" молоді - Refine

      17.  Освіта.UA - Здоровий спосіб життя