Комунальний заклад "Середня загальноосвітня школа №19" Кам'янської міської ради


запам'ятати

 




Класна оцінка

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія
HotLog

Вступ до школи

 

 

 

Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дитини, оскільки пов'язаний з необхідністю адаптуватися до нових мікросоціальних умов. Перший рік навчання є одним з істотних переломних періодів для дитини, бо від того, як піде пристосування (адаптація) звикання до школи, залежить емоційний стан, працездатність, стан здоров’я, успішність навчання в початковій школі та в наступні роки.

Адаптація до школи - перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання.

Дитина вступає до школи. Корінним чином змінюються умови життя і діяльності дитини; ведучою стає учбова діяльність.

В зв'язку з цим особливої важливості набуває готовність до шкільного навчання, яка повинна бути сформована у старших дошкільників. Діти, що мають достатній досвід спілкування, з розвиненою мовою, сформованими пізнавальними мотивами і умінням довільно-вольової регуляції поведінки, легко адаптуються до шкільних умов.

Часто в більш виграшних умовах опиняються діти, що відвідували дитячий сад, оскільки там елементи готовності до шкільного навчання цілеспрямовано формуються педагогічною дією. Діти, що не відвідували дошкільні установи, користувалися пильнішою і індивідуалізованою увагою батьків, як правило, володіють певними перевагами в пізнавальній сфері, але часто не мають достатнього досвіду взаємин.

Вступ до школи вносить великі зміни до життя дитини.

Період адаптації до школи є дуже складним для першокласників. У цей період деякі діти можуть бути дуже галасливими, відволікаються на уроках, навіть можуть вередувати. Інші дуже скуті, боязкі, прагнуть триматися непомітно, при щонайменшій невдачі, зауваженні плачуть. У деяких дітей в перші тижні та місяці навчання можуть з’явитися скарги на втому, головний біль, з’явитися дратівливість, порушення сну, зниження апетиту. Трапляються випадки психологічного характеру, такі, як почуття страху, негативне відношення до навчання, неправильне уявлення про власні здібності та можливості.

Звичайно, не у всіх дітей адаптація до школи протікає з подібними відхиленнями, але є першокласники, у яких цей процес сильно затягується. Такі діти часто і довго хворіють, причому хвороби носять психосоматичний характер.

Терміни адаптації першокласників можуть бути різними. Зазвичай стійка пристосовність до школи наголошується в першому півріччі навчання. Проте встановлено, що у 20 - 30% шестирічних дітей цей процес не завершується протягом першого року навчання.

Оптимальний адаптаційний період складає один-півтора місяця. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Психологами доведено, що найбільш напруженими для всіх дітей є перші чотири тижні навчання. Це період так званої "гострої" адаптації. В цей час не слід підвищувати навантаження, темп роботи.

 

НЕ ОЧІКУЙТЕ ШВИДКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
         Більшість батьків добре знають про труднощі адаптаційного періоду і щиро готові разом з дитиною їх долати. Але вже за два-три тижні їхнє ставлення до труднощів малюка кардинально змінюється. Батьки вирішують, що дитина вже звикла до школи і час серйозно братися до навчання. Вони починають вимагати від шестирічного малюка, щоб він був дисциплінованим, старанним, уважним.  Щоб гарно писав, самостійно збирався до школи, бездоганно виконував усі вимоги вчителя тощо.
Адже ж адаптація дитини до школи відбувається не одразу. Це доволі тривалий і болісний для дитини процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Адаптація зазвичай триває щонайменше два місяці, а інколи й увесь перший рік навчання. Протягом цього періоду дитина й батьки стикаються з різними проблемами, кожна з яких потребує своєчасного і вдумливого розв’язання.
Ці проблеми можна розділити на дві групи:
·        фізичний стан і здоров’я дитини, які визначають її здатність витримувати шкільне навантаження;
·        психологічна адаптація в новому колективі однолітків, налагодження взаємодії з учителем.
 
ЩО СПРИЧИНЯЄ СТРЕС У ПЕРШОКЛАСНИКА?
Перші місяць-два перебування у школі для першокласників найважчі. Адже дитячий організм переживає справжній фізіологічний шквал – активний пошук способів реагування на нові навантаження. Усі його системи (серцево-судинна, ендокринна, нервова, дихальна тощо) функціонують в екстремальному режимі. Тож лише здоровий і врівноважений малюк здатен справитися з таким наванта­женням.
А якщо дитина непосидюча? Такій всидіти за партою 45 хв. дуже складно, адже це для організму — величезне статичне наван­таження. Складно і неквапливій дитині. Неквапа — дитина з уповільненим перебігом нервових процесів — не встигає за темпом роботи в класі, вона постійно напружена і перевтомлюється навіть тоді, коли нічого гаразд не зробила.
Тож не дивно, що дитина приходить зі школи втомлена, з го­ловним болем. У перші тижні навчання у дитини може порушитися сон, знизитись апетит. Вона стає дратівливою, часто капризує, її на­стрій змінюється без видимих причин.
 
ДИТЯЧИЙ ОРГАНІЗМ ПОТРЕБУЄ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ
Що ж мають робити батьки, щоб допомогти своїй дитині справитися з усіма труднощами і успішно адаптуватися до шкільного життя? Як правильно організувати день, щоб вона якнайменше втомлювалася?
Мабуть, найважливіше — раціональний і жорсткий режим. Погано, якщо дитина дуже пізно лягає спати, пере­вантажена гуртками, багато часу дивиться телевізор і мало гуляє на вулиці. Тож насамперед потрібно неухильно дотримуватися режиму дня. Як свідчить практика, першокласники, які вчасно лягають спа­ти, мало дивляться телевізор, багато гуляють, набагато легше адап­туються до шкільного життя, ніж їхні однолітки, батьки яких не сте­жать за режимом дня.
Дуже важливо, щоб зранку дитина була у гуморі. Тому будіть дитину спокійно. Не потрібно її смикати через дрібниці та підга­няти з самого ранку. Ваш лагідний голос і усмішка сприятимуть гарному настрою дитини. А хороший початок дня — половина успіху. Тож, щоб день розпочався гарно і не виникало поспіху, роз­рахуйте час, необхідний для того, щоб ваша дитина спокійно зібра­лася до школи.
Бажано погодувати дитину сніданком, але якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок із собою. Проводжаючи до школи, не говоріть фраз на кшталт «Дивись, не бешкетуй!» чи «Щоб сьогодні не було поганих оцінок!». Краще поба­жайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом.
Зустрічаючи дитину зі школи, приголубте її, скажіть, як ви за нею скучили, погодуйте обідом та дайте змогу розслабитися. У пер­шому класі у дітей-шестирічок обов'язково має бути час для від­починку. Це не просто час для сну. Навіть якщо дитина не любить спати вдень, їй обов'язково потрібно дати відпочинок для хребта, адже вона доволі довгий час сиділа за партою. Очі дитини теж втом­люються. До того ж багато маленьких дітей, які вже давно не спали вдень, під кінець уроків починають «клювати носом», і пов'язано це зі значним зростанням навантаження.
Не забувайте про прогулянку на свіжому повітрі. Дитина має гуляти не менше ніж 3-3,5 год. на день. При цьому в дитини обов'язково має залишатися час для гри не лише зі своїми однолітками, а й на­одинці. Щоб дитина успішно долала стрес, у якому постійно перебу­ває її організм, слід створити для неї умови, за яких вона матиме змогу усамітнитися і розслабитися. Якщо у дитини немає окремої кімнати, то варто придбати дитячий намет чи відгородити мебля­ми місце в кімнаті, де розмістити масажний килимок, зручне кріслокачалку, улюблену м'яку іграшку тощо. Бажано знайти місце для не­величкого килимка, на якому можна виконувати усні завдання, чи­тати, займатися творчістю. Ідеально, якщо можна розмістити в кім­наті спорткомплекс. Це дасть змогу розвантажити хребет і зняти м'язову перевтому, що зазвичай виникає у першокласника під час письма.
Вечеряти варто за дві години до сну. Це найкраща профілак­тика безсоння та тривожного сну в першокласника. Спати він має не менше дев'яти годин у добре провітреній кімнаті.
 
ДОЛАЄМО ПЕРШІ ТРУДНОЩІ РАЗОМ
Крім фізичних навантажень, першокласник часто стикаєть­ся з психологічними проблемами адаптації. Адже він ще не дуже добре розуміє, як поводитися в різних ситуаціях: і з однолітками, і з дорослими. Тож часто потрапляє в незручні ситуації, що спри­чиняють величезне емоційне навантаження, упоратися з яким не просто.
Як пояснити вчителю, що не зрозумів завдання? Як попроситися в туалет? До того ж одразу виникає наступна проблема: як його знайти? Як знайти власний клас, коли загубився у незнайомих коридорах? До кого звернутися, коли загубив шкільне приладдя? Як звернутися до охоронця, медсестри, незнайомого вчителя?.. Звісно, з часом першокласник розбереться у всіх тонкощах шкільного етикету, але щоб у перші дні навчання він не осоромився і не злякався, варто заздалегідь підготувати його до можливих труднощів.    
Соціального досвіду дошкільник набуває в грі. Саме цим засобом варто і скористатися, адже активно включившись у гру, дитина глибоко переживає навіть ті ситуації, у яких ніколи в житті не опинялася. Приготуйте іграшки, що зображуватимуть персонажів із шкільного життя, придумуйте і розігруйте з їх допомогою типові ситуації, в яких може опинитися першокласник під час перебування в школі. Важливо, щоб дитина навчилася бачити ту чи ту ситуацію з різних позицій, «приміряючи» на себе ролі розгубленого новачка і впевненого в собі відмінника, вимогливої вчительки і сердитого охоронця тощо. Так, граючи, ви зможете розповісти дитині, як правильно поводитися у тій чи тій ситуації. А дитина при цьому відпрацьовуватиме різні способи виходу зі складної ситуації та прийнятні форми звертання до незнайомих дорослих і однолітків.
Розглянемо приклади розв'язання типових ситуацій, у яких може опинитися дитина.
 
Приклади розв'язання типових ситуацій, у яких може опинитися дитина
 
Скажімо, дитина забула,  як звуть вчительку. Таке часто трапля­ється з першокласниками і може спричинити сильний стрес. Про­грайте різні варіанти виходу з такої ситуації: ввічливе звертання із запитанням до самої вчительки, однокласника тощо.
Дитина загубилася: переплутала поверх, клас, вчительку. Таке буває доволі часто. Розіграйте поведінку в такій ситуації: не пла­кати в розпачі, а, вибачившись, звернутися до будь-кого з дорос­лих чи старшокласників і попросити вказати дорогу в потрібний клас.
Щоб допомогти дитині навчитися налагоджувати стосунки з однолітками, розіграйте різні варіанти таких ситуацій:
·                 як познайомитися з однокласником у перший день пе­ребування в школі;
·                 як стати членом компанії однолітків, що вже подружилися;
·                 як поводитися у випадку прямої агресії — розв'язати конфлікт мирним шляхом, перевести все у жарт чи при­йняти бій — захиститись і дати здачі.
Дуже важливо пояснити дитині, що звертатися по допомогу до дорослих під час розв'язання дитячих суперечок можна лише у тих випадках, коли вже сам ніяк не можеш протистояти тим, хто тебе ображає. Адже завоювати повагу однолітків не просто, а втратити її дуже легко.
 
БЕЗУМОВНЕ ПРИЙНЯТТЯ ДИТИНИ — ГАРАНТІЇ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ТА РІВНОВАГИ
Забудьте традиційне запитання «Що ти сьогодні отримав?». Не варто оцінювати дитину за її успіхами у школі. Адже май­же кожного першокласника щодня є за що полаяти, а за що по­хвалити батьки часто не знаходять. При цьому батькам варто пам'ятати, що бажання дитини вчитися грунтується на двох скла­дових: інтересі та успішності. Тож батьки завжди мають знайти за що похвалити дитину, як її підтримати, а за потреби і поспівчу­вати.
Не ігноруйте скарг — діти ніколи не скаржаться просто так.
Коли дитина хоче поділитися з вами чимось важливим, не від­махуйтеся від неї, а вислухайте. Якщо вона повернулася зі школи не в гуморі і не хоче про це говорити, не допитуйтеся про причину. Швидше за все, пізніше дитина сама захоче поділитися з вами своїми переживаннями. Головне, щоб вона була впевнена: ви завжди її зро­зумієте і підтримаєте. Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини на день, щоб вона відчувала, що ви її любите та цінуєте. Не забувайте, що першокласники — це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку чи колискову на ніч, або щоб їх просто приголуби­ли. Все це допоможе їм зняти напруження, почуватися спокійно та впевнено.
 
ПОТРІБНА ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ
Часто буває так, що дитина пішла в перший клас, але вчиться без бажання, не проявляючи до навчання ніякого інтересу.
Якщо ви бачите, що в дитини щось не виходить, вона неохоче йде до школи, стала замкнутою, має серйозні проблеми в спілкуван­ні з дітьми в класі, насамперед поговоріть з учителем. Можливо, все не так погано і потрібно лише підкорегувати окремі моменти. Але якщо учитель каже, що дитина неуважна на уроках, не засвоює матеріал, постійно зводить всі заняття до гри, тоді краще звернути­ся до шкільного практичного психолога, який і допоможе вам ви­значити, що ж відбувається з вашою дитиною. Встановивши причи­ну,  практичний психолог зможе попрацювати з дитиною, полегшити її адаптаційний період, допомогти вам підкорегувати розпорядок дня та вибрати час для найбільш ефективного виконання домаш­нього завдання, а малюкові — побудувати стосунки з однокласника­ми і вчителями.
Чи варто забирати дитину з першого класу, якщо ви бачите, що у неї нічого не виходить? До цього питання потрібно поставитися дуже-дуже уважно і серйозно. Адже якщо всі діти будуть вчитися далі, а ваша дитина фактично «залишиться на другий рік», то у неї можуть виникнути проблеми із самооцінкою, а також комплекс не­успішності. Тому, приймаючи таке рішення, насамперед необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини. І такий вихід із си­туації ви можете залишити на крайній випадок, якщо ніякі інші методи не дали свого результату.         
Отже, що ж робити батькам, якщо дитині важко вчитися в першому класі?       
•   Не перевантажувати дитину заняттями в гуртках і секціях. Можливо, у першому класі від них узагалі варто відмовитися.
•  Якщо ви бачите, що дитина сильно втомлюється, можна от влаштувати розвантажувальні дні — іноді замість уроків  у школі дати дитині вихідний серед або в кінці тижня.
•   Звертайте особливу увагу на коливання інтересу дитини  до процесу навчання, ретельно відстежуйте проблемні моменти.                    
•   Не ігноруйте дитячі скарги і капризи. Найімовірніше, це сигнали про те, що щось у житті дитини не гаразд.